У 2000 році площа озонової діри над Антарктикою сягала рекордних 28,4 млн км² — у сім разів більше за площу ЄС.
У 2024-му цей показник зменшився на 23% і становив 21,9 млн км².
Це результат дії Монреальського протоколу (1987) — найуспішнішої екологічної угоди в історії:
- ✅ ратифікований усіма 197 країнами-членами ООН та ЄС;
- ✅ фінансова підтримка бідних держав для переходу на безпечні технології;
- ✅ жорстка заборона торгівлі озоноруйнівними речовинами з країнами-неучасницями.
Виробництво та викиди ОРВ скоротилися майже до нуля.
А от у боротьбі зі зміною клімату — інша історія. Кіотський протокол і Паризька угода не мають зобов’язальних механізмів, а країни самі визначають свої цілі. Результат — рухаємося до потепління на 3°C замість цільових 1,5°C.
Озонова діра довела: міжнародна співпраця може дати швидкий ефект. Та в питаннях глобального потепління людство ще не змогло повторити цей успіх.
